Становлення школи відділу
Наукову школу системного аналізу та керування започаткували академік НАН України В.М.Кунцевич (1929–2022), д.ф.-м.н. М.М.Личак (1947–2012) та д.т.н. В.В.Волосов (1942–2024). З перших днів заснування Інституту космічних досліджень (ІКД) 6 червня 1996 року під керівництвом академіка В.М.Кунцевича (першого директора ІКД) і д.ф.-м.н. М.М.Личака діяльність колективу була спрямована на впровадження фундаментальних наукових результатів у космічну галузь.
Під керівництвом члена-кореспондента НАН України В.Ф.Губарєва колектив визначив нові напрями наукової діяльності, які перелічені нижче. В.Ф.Губарев надав потужний імпульс розвитку теорії керування динамічними системами й в 2019 році він публікує монографію “Моделювання та ідентифікація складних систем“, всі книги за останні роки є на сторінці Монографії. В.Ф.Губарєв є членом редакційної колегії журналу “Проблеми керування та інформатики” і уповноваженим Української асоціації вчених та спеціалістів з автоматичного керування (УААК). До складу Національного Комітету УААК також входить д.ф.-м.н. М.М.Сальніков. Його науковий доробок полягає у модифікації методу еліпсоїдального оцінювання (МЕО) для розв’язання складних задач в інформатиці, автоматиці та системному аналізі.
Наукові напрями
На сучасному етапі під керівництвом завідувача відділу, д.ф.-м.н. М.М.Сальнікова, колектив забезпечує безперервність досліджень, розвиваючи та адаптуючи сформований математичний фундамент до новітніх викликів у сфері моделювання, ідентифікації та робастного керування складними процесами за умов дефіциту інформації та жорстких зовнішніх збурень.
Головна відмінність та наукова сила підходів відділу полягає у відмові від класичних імовірнісних (стохастичних) гіпотез, які на практиці часто виявляються неадекватними дійсності. Натомість фахівці відділу розвивають гарантований (теоретико-множинний) підхід, де невизначені параметри та завади описуються інтервалами, багатогранниками або багатомірними еліпсоїдами.
Такий підхід дозволяє будувати відмовостійкі системи автоматичного керування (САК) прецизійної точності для об’єктів, де ціна помилки є критичною, тобто від наземних промислових комплексів хімічної промисловості до автономних космічних апаратів.
Дослідження колективу структуровані у чотири взаємопов’язані фундаментально-прикладні напрями:
1 Теорія керування складними динамічними системами
Розвиток фундаментальних засад робастної стійкості, побудова апроксимуючих скінченно-різницевих моделей та ітеративна ідентифікація параметрів багатовимірних систем за обмеженої кількості даних.
2 Керування динамічними системами в умовах невизначеності. Гарантований підхід
Розробка мінімаксних законів керування та методів оцінювання «сімейств» об’єктів, побудова трубок траєкторій (множин досяжності) та граничних множин для складних класів лінійних і нелінійних систем.
3 Математична інтерпретація експериментальних даних
Розв’язання некоректно поставлених обернених задач асиміляції та обробки великих масивів інформації, зокрема, розробка методів субпіксельного прив’язування, атмосферної корекції та радіометричного калібрування даних дистанційного зондування Землі (ДЗЗ).
4 Керування космічними апаратами при стикуванні й посадці на небесні тіла
Створення інтелектуального бортового софту та систем технічного зору (СТЗ) для автономної навігації, інспектування та взаємодії з некооперованими космічними об’єктами й «космічним сміттям».
Більшість сучасних технологій виникли завдяки фундаментальним відкриттям минулого. На відміну від прикладних досліджень, які вирішують конкретні задачі сучасності, фундаментальна наука працює на перспективу. Результати таких досліджень можуть знайти практичне застосування через десятиліття, але саме вони визначають технологічний прогрес майбутнього.
Діяльність відділу зосереджена на фундаментальних наукових напрямах, і в той же час, результати досліджень висококваліфікованих науковців знаходять практичне застосування в актуальних технічних рішеннях сьогодення.
Інвестиції в фундаментальну науку — це інвестиції в майбутнє людства.